Українська студентка Університету Вайомінгу продовжує адвокуватм за свою батьківщину
Ukrainian UW student Anastasiia Pereverten spoke with WPR about the war in her homeland and her advocacy in the states. Her family in Kyiv translated that interview, which is shared below.
The interview, in its original English, is available on the Wyoming Public Media website. It aired during Wyoming Public Radio’s Open Spaces program last month.
У той час, як Україні вирує війна, студентка Університету Вайомінгу Анастасія Перевертень продовжує працювати, щоб допомогти своїй батьківщині зі Сполучених Штатів. Цього літа Перевертень працювала у Вашингтоні, округ Колумбія, де зустрілася з сенатором Джоном Баррассо та іншими офісами Конгресу, виступаючи за продовження підтримки України. Вона також проходила стажування в дослідницькому центрі зовнішньої політики, допомагаючи підготувати доповідь про геноцидні дії Росії в Україні, правовий звіт про механізми фінансових репарацій для України, та досліджуючи сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом в Україні. Анастасія зв’язалася з Джеффом Віктором з громадського радіо штату Вайомінг, щоб розповісти про свою роботу.
Примітка редактора: цю копію було дещо відредаговано для стислості та ясності.
Джефф Віктор: Здається, я вперше розмовляв з вами півтора року тому, коли тільки почалася війна. Як у вас справи зараз, через півтора року? Ви так далеко від дому, як ви тримаєтеся?
Анастасія Перевертень: Я думаю, ми вперше говорили у перший тиждень повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З того часу багато чого сталося, багато чого змінилося. Очевидно, українці продовжують чинити опір агресії, і Збройні Сили України продовжують боротися з російською навалою. Минулої зими я поїхала додому на канікули. Так само цього року, я вже маю квитки додому і дуже рада повернутися та провести час з родиною, бути в Києві, просто бути поруч з українцями. Минулого року я зрозуміла, що бути єдиною українкою у громаді, єдиною, хто відповідає на всі запитання, і всю дезінформацію, можливо, є додаткове емоційне навантаження. Я очікувала, що люди будуть більше інформовані з часом. На жаль, у багатьох випадках цього не сталося, тому я продовжую працювати з дезінформацією та намагаюся розставити речі по місцях.
Ще однією великою зміною стало те, що я провела літо у Вашингтоні. Я працював у дослідницькому інституті та займався адвокацією для України. І це те, що я продовжую робити й нині через роботу з університетською спільнотою у Ларамі та медіа у Вайомінгу і не тільки. Так, нещодавно в «Business Insider» вийшов матеріал про адвокацію за Україну за моєї участі. Я була рада провести деякий час Вашингтоні та фактично відчути політичну дискусію навколо війни, як на неї реагують політики, які питання, вимоги та ключові політичні фактори, з якими нам потрібно працювати. Тому, це літо було дуже корисним з точку зору моєї нинішньої та майбутньої діяльності.
ДВ: І я хочу розпитати вас про все це. Чи можете ви сказати мені, де ви працювали та що досліджували?
АП: Я проходила стажування, і фактично продовжую проходити це стажування зараз дистанційно, у think tank “New Lines Institute”. Ключовий проєкт, у якому я брав участь, був власне пов’язаний з Україною. Отже, коли в лютому почалося повномасштабне вторгнення, і ми стали свідками воєнних злочинів і масштабу звірств Росії, український генеральний прокурор мав візит до Вашингтона, щоб поінформувати про це американських політиків. Саме тоді New Lines Institute почав працювати над великим дослідженням, яке аналізувало потенційне порушення Росією Женевської конвенції та потенційне підбурювання Росією до скоєння геноциду. Знаєте, кожного разу, коли українські збройні сили витісняли російську армію з нашої землі, ми ставали свідками, наприклад, у Херсоні, камер тортур, масових страт цивільних громадян, викрадень українських дітей, масових зґвалтувань, застосування сексуального насильства як тактики ведення війни. Тож цього літа, маючи більше доказів, ми опублікували звіт, у якому фактично обговорюється ескалація скоєння геноциду проти українського народу Російською Федерацією.
ДВ: Речі, з якими ви маєте справу, очевидно, справді жахливі речі. Вам важко, просто знаючи, що все це відбувається саме у вас на батьківщині? Чи важко з цим працювати?
АП: Безперечно, так. Важливо розуміти, що поки ми досліджуємо всі ці теми, дивлячись на них ретроспективно, ми також знаємо, що Росія не сповільнюється у своїх жахливих злочинах. Тож навіть працюючи з офіцером Генеральної прокуратури ми знаємо, що з часом на окупованих територіях масштаби сексуального насильства щодо українських жінок, дітей і навіть чоловіків лише зростають. Це лише додає мені впевненості в тому, що я маю продовжувати над цим працювати. І я не очолюю, я не автор доповіді. Я лише маленька частина команди. Моя робота полягала в поширенні доповіді. З цим важко впоратися, важко про це читати, але було б важче цього не зробити.
ДВ: Коли ви були у Вашингтоні, я знаю, ви також зустрічалися з сенатором Баррассо. Як пройшла та зустріч?
АП: Я зустрічався з сенатором Баррассо ще в липні. Темою зустрічі була підтримка України. Сенатор Баррассо був в Україні сім разів, якщо я не помиляюся. Він був в Україні, що цікаво, у момент, коли Росія вперше вдерлася в Україну 2014 року. Тож почути від нього, як це було — і як він повернувся з України ще у 2014 році й намагався заохотити підтримку до України у Сенаті ще дев’ять років тому або майже десять років тому, коли це тільки почалося — це було цікаво. Я ціную все, що робить його офіс на підтримку України. Зокрема, зараз його офіс виступає співавтором резолюції про засудження викрадення українських дітей Росією.
Росія викрадає українських дітей - це є масовий механізм примусового переміщення до Росії. Частину поміщають у фільтраційні табори, частину – у виховні установи. Їм фальсифікують документи, змінюють імена, і все з метою унеможливити їх повернення в сім’ю. Іноді Росія навіть віддає українських дітей у дитячі будинки, щоб російські родини могли їх усиновити. Це жахливо. Масштаби цього злочину зростають. Офіційно ми маємо близько 20 000 імен дітей, що Росія викрала, але скільки дітей було викрадено, і ми не маємо жодної інформації про них? І зараз у Сенаті та Палаті представників є резолюція, яка засуджує це, щоб дати зрозуміти Росії, що вона відповідатиме за цей злочин. Тож сенатор Баррассо є співавтором цього документу. Я також зустрічався з його офісом всього пару тижнів тому. І його офіс підтвердив, що він рішуче підтримує Україну і продовжуватиме підтримувати захист України від російської агресії.
ДВ: Чи є ще щось, про що я не запитував, про що, на вашу думку, люди повинні знати?
АП: Якби я могла залишити всіх з однією думкою, це було б таке: проблема полягає в Росії, а не в Україні. Зменшення підтримки України не зупинить війну. Ми всі можемо погодитися, що Росія є джерелом війни, причиною, з якої почалася війна, причиною, через яку весь світ зіткнувся з енергетичними чи продовольчими кризами. Причиною всього цього є Росія. Росія – це проблема. Україна – це її рішення. У всьому, що ми робимо або нині обговорюємо, ми спершу маємо впевнитися, що наш фокус на тому, як перемогти Росію, як зупинити її агресію.